Первое знакомство со слэмболом создает впечатление, что это несерьезная игра, не требующая особого мастерства. Но это совершенно не так! В этой игре, как ни в какой другой, нужно обладать ловкостью, скоростью, силой удара, мощью тела. Особенное внимание уделим удару, броску. Одним из видов бросков в слэмболе является слэмданк. Термин, который вам ни о чем не говорит. Но это только пока. Слэм-данк («slamdunk») – это бросок, который получается в результате прыжка вверх и забрасывании меча в корзину сверху вниз одной или двумя руками. За такой бросок в слэмболе присуждается 3 очка.

Слэм-данк считается одним из самых зрелищных и надежных бросков. Существует даже отдельный чемпионат по броскам сверху. Поэтому не удивительно, что существует множество видов и техник этого броска. Рассмотрим основные из них: .

- Обычный данк, выполняется одной или двумя руками. Это самый простой бросок, который обычно используют игроки невысокого роста, когда прорываются к кольцу. Прыжок для этого броска можно совершать с двух ног или с одной.

- Томагавк. Этот бросок происходит в прыжке с двух ног. Игрок заводит мяч за голову одной рукой, а потом кладет в кольцо, при этом подгибая ноги в коленях. Есть вариант томагавка, когда игрок делает это все двумя руками – этот бросок чуть сложнее, но зато он более зрелищный.

- Мельница – один из самых сложных данков – игрок отталкивается двумя ногами и проносит мяч по окружности перпендикулярно полу. Существует двойная мельница, когда мяч делает два оборота. А также бывают мельницы с разворотами на 360 градусов.

- Кроме того, существуют данки, которые выполняются с разворотов на несколько градусов: на 180 – спиной к кольцу, на 360 – совершив полный оборот в воздухе, на 540 и на 720 градусов. Но данк на 720 еще пока никто не смог выполнить.

Теперь вы знаете, что такое слэм-данк, и вас уже не удивить этим странным на первый взглядом словом. Осталась только применить все эти знания на практике. И не пугайтесь, если с первого раза не все будет получаться: великими не рождаются, ими становятся.

23-25 травня у рамках проекту «Зустрінь Кубок» європейський трофей завітає до нашого міста.

На площі перед театром опери та балету ім. Соломії Крушельницької для огляду та фотографування буде розміщено Кубок Анрі Делоне – перехідний трофей Чемпіонату Європи з футболу. Свою назву трофей отримав на честь першого генерального секретаря УЄФА, що запропонував ідею проведення першості з футболу серед європейських збірних.

У середу, 23 травня, Кубок прибуде до Львова – з цієї нагоди відбудеться прес-конференція та урочистий парад.

А протягом 24-25 травня з 10:00 до 20:00 до Кубка буде відкритий доступ. До речі, фотокамеру брати не потрібно! Вас фотографують коло Кубку, а на виході Ви отримаєте номер знимки, котру можна буде собі стягнути із сайту uefa.com (розділ «УЄФА ЄВРО-2012», в меню вибираєте «Більше», далі – «Трофі-тур»).

Крім того, коло Кубка буде невелике фан-містечко, котре запропонує відвідувачам конкурси та розваги на тематику ЄВРО-2012. Участь у заходах проекту «Зустрінь Кубок» – безкоштовна.

Тепер Львів отримав сучасний аеропорт, частину відремонтованих шляхів та першокласний стадіон… на якому ФК «Карпати» відмовився грати. А головне тепер у міста — непомірні боргові зобов’язання та мізер нових робочих місць на перспективу. Бо вже за кілька тижнів по завершенні європейського чемпіонату перед десятками й десятками львівських (і не тільки львівських) готелів, кав’ярень постане проблема виживання. Що ж стосується стадіону, то його утримання щорічно коштуватиме державному бюджетові 70 млн. грн.

Два стадіони аж на три матчі

Як заявив начальник Львівського обласного управління з питань Євро-2012 Володимир Лаврін, Львів зробив стрибок у своєму розвитку десь на десять років уперед. Будівництво стадіону, реконструкція аеропорту, ремонти шляхів, розвиток готельної галузі — всього цього львів’янам довелося б чекати ще довго, якби не єврочемпіонат із футболу. Правда, такий стрімкий розвиток Львова коштував державному бюджетові 1 млрд. дол. Ще 700 тис. грн., які доведеться віддавати в наступні роки, міська влада Львова взяла у кредит у різних банків.

На підготовку України до Євро-2012, за офіційною інформацією, було витрачено 4,2 млрд. дол., тобто понад 35 млрд. гривень. Або десяту частину державного бюджету. Насправді реальних витрат не знає ніхто. Натомість, за підрахунками Національного банку України, Євро-2012 принесе державі  1 млрд. дол. прибутку. Втім, експерти іншої думки: заробити вдасться не більше 500 млн. дол. Різниця ляже важким тягарем на місцеві та державний бюджет України.

Видатки могли б бути набагато меншими, якби до єврочемпіонату було допущено приватний капітал. Львів міг отримати сучасний стадіон практично задарма. У попередні роки у львівських ЗМІ широко обговорювалась ініціатива почесного президента ФК «Карпати» Петра Димінського фінансувати підготовку до чемпіонату Європи. За його словами, всі, від колишнього віце-прем’єр-міністра Івана Васюника і до нинішнього міського голови, на словах запрошували його долучитися до інвестування у стадіон. Димінський обіцяв побудувати футбольну арену за 50—55 млн. євро, інакше, вважав, цей об’єкт обійдеться львів’янам у мільярд гривень.

Петро Димінський помилився аж на два мільярди гривень. Навряд чи бодай десяту частину цієї суми коштували б місту занедбані бази «Спартак», «Лорта», бараки та склад для боєприпасів у Брюховичах, що їх львівський інвестор пропонував надати йому у вигляді гарантій. За задумом власника «Карпат», саме цими об’єктами влада повинна була увійти у ТзОВ «Карпати», що в майбутньому мало перетворитися на ВАТ «Народна команда „Карпати“. Але ініціативу інвестора проігнорували. Було вирішено будувати стадіон коштами місцевого бюджету. А далі з цим об’єктом стали коїтися дивні речі. Його вартість із 700 млн. грн. зросла до 2 млрд. 400 тис. грн. А тепер до них додаються ще 600 млн. грн.

Був іще один реальний інвестор — німецька фірма Акsон, чий представник також подавав документи на інвестиційний конкурс. І цей конкурс відбувся шостого лютого 2008 року. Досі депутати шести депутатських комісій, чиновники із Львівської міської ради не можуть пояснити, яким чином переможцем конкурсу було оголошено фірму «Альпіна», що, як з’ясувалося згодом, узагалі жодних документів на конкурс не подавала? Німецький інвестор пропонував на семи гектарах землі побудувати стадіон, решту 18 га забудувати об’єктами, погодженими з місцевою владою. Через 49 років їх мали б передати місту. Але влада хотіла тратити бюджетні кошти.

Близько півтора року львів’яни чули від міського голови Андрія Садового заяви, що багато інвесторів зголошуються будувати стадіон, що проводиться інвестиційний конкурс. У результаті різних перенесень конкурсів, судових позовів переможцем було визначено компанію «Альпіна». Як згодом з’ясувалося, ця фірма не може бути інвестором, а лише проектантом і будівельником. Після цього місто вклало близько 130 млн. грн. у будівництво стадіону. Зокрема 96 млн. грн. у сам стадіон, а решту — в інфраструктуру поблизу нього.

На переконання екс-міністра регіонального розвитку і будівництва України Василя Куйбіди, є питання, чи взагалі потрібно було будувати ще один стадіон, не маючи змоги утримувати  команди, які б грали на них. У 1999 році, відповідно до вимог УЄФА, було відремонтовано стадіон «Україна». Навіть якщо за час, який відтоді минув, вимоги до нього змінилися, то не кардинально. А відтак, можна було невеликими коштами довести його до пуття і на цьому стадіоні провести ті три матчі, котрі відбудуться у Львові.

Чи заробили підприємці?

Ще одна фішка влади, яка рекламувала проведення Євро-2012 в Україні: на цьому заробить бізнес.

На думку голови постійної комісії з фінансів та планування бюджету Львівської міської ради Яромира Самагальського, у Львові все відбулося з точністю до навпаки. «Гроші виділялися з бюджету, але податки пливли не у Львівську область чи місто, а в інші регіони. Фірми, які там працювали, зареєстровані у Донецьку або в Києві. Місцеві будівельники були залучені мінімально. Загалом, Львівщина своїм шансом на Євро-2012 скористалася не повною мірою й неефективно. Львівських підприємців фактично було усунуто від процесів підготовки до Євро-2012. Окремі з них працювали на субпідряді. У процесі зведення летовища майже не брали участі потужності львівських заводів, які виробляли залізобетонні вироби».

Нічого не виграв від підготовки області до чемпіонату Європи з футболу і місцевий «Облавтодор». На запитання власкора DT.UA, чи поліпшило підприємство свою матеріальну частину, адже робіт до Євро-2012 було чимало, новопризначений начальник cлужби автомобільних доріг у Львівській області Тарас Сиротинський відповів, що на це коштів забракнуло.

Замовлення на ремонт більшості міських доріг влада віддала турецькій фірмі «Онур». Та й тут суцільні проблеми, бо через нестабільність фінансування наприкінці березня нинішнього року зазначене підприємство відмовилося ремонтувати нові шляхи, доки не отримає гарантій оплати попередніх робіт. Як писала газета ZIK у матеріалі «Фокусники з Ратуші» (№9 за 8 березня 2012 р.), управління капітального будівництва ЛМР підрахувало, що торік підрядники виконали робіт орієнтовно на 175 млн. грн., які залишилися не виплаченими. Зокрема, щонайменше 150 млн. грн. місто заборгувало саме турецькому «Онуру».

Підготовку до футбольного чемпіонату у Львові супроводжувала ціла низка детективних історій. Це стосувалося як будівництва стадіону, так і тендерів на використання бюджетних коштів, питань передачі футбольної арени у державну власність, інших об’єктів. Багато епізодів мають кримінальне забарвлення. І якщо сьогодні, можливо, є якесь розпорядження не чіпати цих справ, аби не зчинити гучного європейського скандалу, то по завершенні Євро-2012 в Україні всім цим фактам буде дано оцінку з боку правоохоронних органів.

Робочі місця для чужих

Як вважає Яромир Самагальський, сьогодні перед Львовом стоять великі виклики у вигляді різноманітних боргових зобов’язань, які отримало місто.

Лише торік із державного бюджету на ремонт доріг було освоєно близько 300 млн. грн. Ані перелік доріг, ні їх вартість, ні імена виконавців замовлень, яку частку з них становлять кошти з місцевого, а які — з державного бюджетів, — львівським депутатам невідомо. Бо кошти йдуть напряму з Кабінету міністрів на Державне підприємство «Дирекція з будівництва об’єктів до Євро-2012 у м. Львові», створене у травні 2010 року. Первинно воно значилося дирекцією у складі Управління капітального будівництва м. Львова. Міський голова заявляє, що робіт було виконано на 300 млн., а за актами виконаних робіт Кабінет міністрів торік фактично заплатив 125 млн. грн. То що буде з різницею, і чи погасить її Кабмін? Чи не виллється вона у судові позови виконавців робіт до міської ради, чи не ляже додатковим тягарем на місцевий бюджет?

Львів запозичив у ЄБРР 38 млн. євро на реконструкцію львівських доріг. Сьогодні ці кошти активно освоюються. Але, знову ж, тендерні процедури провели без участі і без контролю місцевих депутатів. Тепер ми бачимо багато нарікань та медіаскандалів з приводу якості виконаних робіт.

Нинішнього року Львівська міська рада також мусить викупити облігації на суму 92 млн. грн., випущені ще у 2006 році. Починаючи з 2001 року, місто має позику перед Світовим банком за водопостачання. Настав час цю позику, гарантом за якою виступив уряд, повертати. Якщо торік місто мало повернути близько  24 млн. грн. тіла позики і близько 8 млн. грн. відсотків, штрафів та пені, то нинішнього року сума зросла до 78 млн. грн. Чи не призведе небажання міського голови платити за зобов’язаннями до банкрутства «Львівводоканалу» і переходу його у приватні руки? Такий сценарій цілком імовірний. Саме підприємство, безумовно, не може повернути ці кошти.

Цікаво, що 200 млн. грн. позики під 20% річних на спорудження стадіону Львів отримав від Ощадбанку у 2008 році. Оскільки 110 млн. грн. із цієї позики не встигли використати, то відразу після виборів депутати наполягли на поверненні їх державі, щоб вони не тиснули сплатою відсотків на бюджет. Залишилися ще 90 млн. грн. Окрім того, слід врахувати, що щороку місто повинно гасити 18 млн. грн. лише відсотків. А це десятки не відремонтованих дитячих садочків, шкіл, лікарень, шляхів тощо. Самі собою запозичення — нормальна справа, за умови чіткого плану повернення і, найголовніше, спрямування їх на створення нових робочих місць. У Львові цього не сталося.

Але чи взято уроки з Євро-2012, яке так сподобалось уряду та львівській владі? Ще не відзвітувавши про кошти, витрачені на Євро-2012, вона ініціює черговий проект під назвою «Олімпійська надія 2022». Як заявив на брифінгу 11 квітня ц.р. голова ЛОДА Михайло Костюк, його реалізація принесе Львівщині приблизно 100 тисяч робочих місць. Але це ж саме три-чотири роки тому говорили і про Євро-2012. Ось лише дісталися ці робочі місця чомусь не українським робітникам, а турецьким, македонським, китайським, австрійським…

Коментарі

Іван Ривак, голова ради Львівського обласного об’єднання організації роботодавців:

— На початку підготовки до проведення Євро-2012 в Україні влада говорила, що його проведення стане поштовхом до створення нових робочих місць в Україні. Але це було тільки на словах. Дороги ремонтували турецькі та македонські фірми, аеропорт і футбольну арену — також не місцеві. Практично всі кошти, матеріально-технічну базу отримали фірми, котрі по завершенні чемпіонату у Львові не залишаться. Ми сподівалися, що у Львові буде створено нові або ж реанімовано існуючі підприємства, які завдяки чемпіонатові зміцнять свою матеріально-технічну базу і будуть готові до виконання інших робіт. Можливо, навіть побудують хороший асфальтовий завод. Цього не сталося.

Після завершення Євро-2012 у Львові залишиться стадіон, обслуговування якого потребуватиме близько 70 млн. грн. на рік. А хто гратиме на ньому? ФК «Карпати», які вже тепер відмовилися від нього через незручності для вболівальників, чи ФК «Львів»? Одне слово, проблема з його обслуговуванням буде. Набагато дешевше місту обійшлася б реконструкція стадіону «Україна». Він розміщений у прекрасному місці, там є всі комунікації. Він пам’ятає немало перемог нашої збірної, ФК «Карпати». Два стадіони у Львові навряд чи колись знадобляться.

Нам можуть закинути, що Львівщині збудували хороші дороги, стадіон, аеропорт, а ми цим не задоволені. Відверто кажучи, збудовано лише кілька магістральних доріг, проте невідомо, наскільки якісно.

Ще приклад. Для стадіону закупили китайські крісла, хоча кажуть, що італійські. Але ж у Львові є підприємства, які б могли виготовити їх самотужки. Стадіону «Україна» вони ж підійшли. Автобуси львівського «ЛАЗу» також оснащені кріслами іноземного виробництва, тоді як в області є підприємство, котре випускає такі крісла.

Нині одне високотехнологічне робоче місце в середньому коштує 100 тисяч грн. За кошти, витрачені на будівництво нового львівського стадіону, можна облаштувати близько 30—50 тисяч нових робочих місць! Сьогодні у Львові можна було б відновити «Сільмаш», «Конвеєр», приладобудівні підприємства. Для цього потрібно, щоб чиновники відповідали за робочі місця в Україні. Але реальні, а не віртуальні. Від цього насамперед виграли б місцеві бюджети. Одна тисяча робочих місць у середньому дає понад один мільйон надходжень до бюджету.

Це біда не лише Львова, а й усієї України. Ми й так купуємо більше, ніж виробляємо. Потім беремо позики і повертаємо, а наші діти і внуки будуть їх віддавати. Подивіться, яку активну експансію за ринки збуту ведуть Туреччина, Китай, інші країни. Для них головне — більше продати свого. Таке завдання має стояти й перед нашими чиновниками. Але спочатку вони повинні навчитися порядно поводитись із власними виробниками.

Олег Доскач,  аналітик з управління активами, аудитор:

— У Львові побудували гарні об’єкти. Стадіон, аеропорт, готелі, шляхи. Все просто супер. Але все це потрібно буде утримувати. Задоволення не з дешевих. Наприклад, ми мали дорогу, яка коштувала 100 тисяч гривень. Чому вона стільки коштувала? Бо її балансова вартість станом на 1991 рік була такою. Тепер провели реконструкцію, у неї вклали великі кошти. Це означає, що коли ми отримали дорогу за мільйон гривень, то муситимемо в майбутньому збільшити видатки на її утримання та ремонт. Це, знову ж таки, лягає на видатки місцевого бюджету. Тепер постає запитання — де взяти ці гроші? Відповідь — із місцевого бюджету.

Чи не єдиним вагомим джерелом його доходів є податки з доходів фізичних осіб. Оскільки ж у Львові більше мешканців не стане, більше заробляти вони також не будуть, то перерозподіл видатків має відбутися у межах наявного фонду. Звідки переважно забирають? Освіта, охорона здоров’я і таке інше. Бо ж треба виконувати норматив, пов’язаний із експлуатацією дороги. Якби проведення Євро-2012 в Україні дало змогу українцям заробляти більше, ми б мали можливість платити більше податків. Відповідно, покривати всі ці витрати.

Дуже добре, якщо чемпіонат принесе збільшення потоку туристів до Львова після його проведення хоча б на 10%. Але чи збільшення на 10% грошового потоку дозволить покрити видатки? Однозначно — ні.

А з чого матимемо майбутні доходи? Промисловості у Львові немає, робочих місць не побільшало. З чого залишається жити місту — комерційної діяльності «купи-продай». Стадіон — об’єкт «на утриманні». Аеропорт — специфічна галузь. Регулюючого нормативу, який би давав можливість місту мати в ньому свою частку доходу, немає. Врешті, це державне підприємство. Не думаю, що зазначені об’єкти дадуть грошові потоки в міський бюджет. Дороги також не даватимуть дохід місту, бо теж «на утриманні». Таким чином, бачимо, що чемпіонат Європи з футболу, який, у тому числі, проходитиме і у Львові, згенерував чималі витрати. Тепер виходить, що нам і, напевно, ще й нашим дітям доведеться віддавати кредити, які місто отримало з легкої руки мера та його оточення.

Український бізнес і влада виявилися не готовими до міжнародних управлінських стандартів. Причина банальна: власних стандартів — ще немає, а міжнародні — в дорозі.

Україна має всю сировинну базу, аби будувати з власних матеріалів. Не впевнений, що більшість матеріалів, використаних на об’єктах Євро-2012, були українськими. Але чому на жодному з рівнів влади не встановили критерію, що потрібно спочатку збудувати завод із виробництва металоконструкцій чи модернізувати виробничі потужності наявних підприємств і таким чином підняти українське виробництво, а не іноземне? Як результат — мали б робочі місця для українців, податки в державний та місцеві бюджети, позитивний соціальний і економічний ефект.

Поляки, на відміну від українців, не пустили іноземний бізнес. Вони фактично створили інфраструктуру бізнесу, на якій польські працівники виробляють польську продукцію за іноземними технологіями. Кінцевий результат — Польща сьогодні має належного рівня робочі місця і економіку. Чемпіонат із футболу сприяв подальшому розвиткові економіки Польщі. Натомість Україна знайшла лише куди потратити, а не заробити.

Ще один успішний приклад. Турки до Львова приїхали зі своєю технікою, виробництвом. Цим самим збільшили свою прибутковість. Молодці. Вони вміють робити бізнес. Але це їхній стандарт праці. А що з цього отримали українці? На Львівщині у м. Радехові був чудовий завод із виробництва асфальту. Де він? Що з ним? Фактично найбільшим інвестором Євро-2012 виступила держава. Якщо рахувати доцільність державних капіталовкладень у проведення чемпіонату, то вони були на межі фолу. Жоден приватний інвестор таких інвестицій ніколи б не зробив.

Після обіду 10 травня для волонтерів львівського центру волонтерства та журналістів провели останню екскурсію перед передачею стадіону УЄФА.

При в’їзді на стадіон впадає у вічі відсутність благоустрою території навколо євроарени, не обаштовані парковки, які, відповідно до планів, мають містити 4,5 тис. паркомісць.

Робітники продовжують працювати як довкола, так і в середині євроарени.

На медіатрибуні, де під час матчів «Євро-2012» планують розмістити 1 тис. акредитованих журналістів, наразі немає стільців, валяються купи сміття, цілі жмути дротів та кабелів. Будівельною пилюкою вкрито і приміщення медіа-центру. Така ж ситуація і на променаді, де мають працювати 15 кіосків фастфудів.

У ресторані, площа якого 1700 кв м, і який передбачений на 408 сидячих місць та 600 осіб під час фуршету, докручують сантехніку. Столи та стільці складені в кутках, всюди пилюка та сміття.

Решту приміщень євроарени волонтерам та журналістам не показали, мотивуючи тим, що вони вже вимиті та вичищені для передачі представникам УЄФА.

Нагадаємо, 10 травня «Арена Львів» перейшла у підпорядкування УЄФА.

«Енергія» і «Ураган» видали гарну і інтригуючу гру. Івано-франківці, програючи по ходу матчу з рахунком 1:0, випустили п’ятого польового гравця. Цього разу ризик виявився виправданим. Але про все за чергою.

У заявку «Енергії» на матч не увійшли Валерій Легчанов та Олександр Вершинін. Перший тільки недавно переніс операцію і в цьому сезоні більше не зіграє. Вершинін просто не входив у плани Станіслава Гончаренка на цей матч. У воротах місце зайняв Володимир Кардаш, а у стартовому квартеті вийшли на паркет Павленко-Овсянніков-Струк-Коваль. Згодом Коваля замінив Якунін. Сергій не так давно зазнав ушкодження. На щастя, проблеми зі здоров’ям позаду і, що засвідчила гра, кондиції Якуніна в нормі. Другу четвірку сформували Чепорнюк-Макаєв-Бондар-Рогачов. Тут замін упродовж матчу не було.

Половину ігрового часу першого тайму більше м’ячем володіли господарі. Вони подовгу розпасовували, намагаючись знайти шпарину в редутах гостей. Але франківці надійно оборонялися і не дозволяли супернику турбувати Ципуна. Ближче до екватора першого тайму «Ураган» почав діяти агресивніше, застосовувати пресинг на половині майданчику «Енергії». Натомість, львів’яни почали частіше помилятися при передачах. Частенько браком грішив Овсянніков. Можливо, саме тому наприкінці тайму його замінив Якунін. Але після перерви Денис знову вступив в гру, а на лаву сів Коваль.

В обороні франківців з’явилася тріщина на 25-й хвилині – Якунін «парашутом» доставив м’яч Павленку, а той, не обробляючи, пробив злету, удар був точним – 1:0. Відразу ж «Ураган» додав обертів, збільшив швидкість. Але «Енергія» в захисті діяла дуже грамотно, тож в гостей гольових нагод практично не було. Донедавна найгрізніша зброя івано-франківців – Сержао, був малопомітним, оскільки його вдало прикривав Бондар. Інші «ураганівці» теж ніяк не могли відзначитися. Ва-банк гості пішли за три хвилини до завершення матчу. Футболку п’ятого одягнув Кіндратів. Варто віддати належне гостям, під час атак вони не втрачали м’яч так, щоби суперник встигнув пробити по порожніх воротах. Не створивши особливо небезпечних моментів біля воріт Кардаша, «Ураган» таки зумів поновити паритет. За 20 секунд до завершення матчу в незручному становищі переграв стража воріт «Енергії» Карліньос. Більше голів у цьому матчі не було.

Зважаючи на те, що «Єнакієвець» відвоював нічию у матчі із «Локомотивом», лідери Екстра-ліги зберегли дистанцію між собою в турнірній таблиці.

Екстра-ліга. 26 тур

12.05.2012. Львів

«Енергія» (Львів) – «Ураган» (Івано-Франківськ) – 1:1

Арбітри: Олег Іванов (Дніпропетровськ), Олег Коваленко (Донецьк).

«Енергія»: Кардаш – Павленко, Струк, Коваль, Овсянніков, Якунін (26) – Чепорнюк, Рогачов, Бондар, Макаєв – Лисенко, Тригубець

«Ураган»: Ципун – Цвєлих, Ярий, Павлюк, Королишин – Карліньос, Валенко-к, Сержао, Сімка.

Голи: Павленко (25) – Карліньос (40)

Попередження: Карліньос (29), Ярий (34).

Арбітр – Віктор Швецов (Одеса).

Асистенти арбітра: Микола Васюта (Рівне), Леонід Ярмолинський (Київ).
Четвертий арбітр – Ярослав Козик (Мукачеве, Закарпатська обл.).

Інспектор ФФУ – Анатолій Куцев (Київ).
Делегат ФФУ – Микола Желєзний (Суми).

«ДНІПРО»: Лаштувка, Мазух, Кравченко, Мандзюк, Джуліано (Денисов, 55), Коноплянка (Бабенко, 89), Чеберячко, Стрініч, Зозуля, Ротань, Шахов (Олійник, 36).
Запасні: Каніболоцький, Інкум, Боатенг, Каверін.
Головний тренер – Хуанде Рамос.

«КАРПАТИ»: Богатінов, Балажіц, Гладкий, Даушвілі, Кас’ян, Ксьонз (Зеньов, 43), Мілошевіч, Озарків, Ткачук (Лукас, 69), Федецький, Авелар (Худоб’як, 46).
Запасні: Гудима, Петрівський, Подоляк, Тлумак.
В.о. головного тренера – Юрій Дячук-Ставицький.

Голи: Стрініч, 68, Олійник, 87.

Попередження: Коноплянка, 25, Зозуля, 43, Стрініч, 64, Кравченко, 89 – Даушвілі, 15, Озарків, 25,  Балажіц, 41, Федецький, 66.

Вилучення: Стрініч, 81 (друге попередження) – Балажіц, 82 (друге попередження).

Щойно пролунав фінальний свисток, як тисячі уболівальників «Дніпра» перескочили через турнікети і вибігли на поле. Вони привітали своїх гравців з перемогою і побігли до сектора з фанатами «Карпат». Це було неймовірне видовище – півсотні львів’ян і кілька тисяч дніпрян. Ось вона справжня фанатська дружба! Фанам «Дніпра» і хотілося, і кололося. Вони розуміли, що в разі поразки у наступному сезоні до них не приїдуть уболівальники зі Львова. Але і програвати в останньому матчі сезону теж якось не пасувало. Тому фанати вирішили, що нехай їхні стосунки не залежать від результату футбольного матчу. «Дніпро» переміг, переміг заслужено. На господарів нічого не тиснуло і вони вийшли на поле з відчуттям виконаного обов’язку. А «Карпати» були в іншому становищі. Вони висіли на волосині від першої ліги. Доводилося час від часу поглядати на ситуацію в Одесі, де «Чорноморець» приймав «Оболонь»…

Через низку кадрових втрат «Карпати» вийшли на поле у незвичному складі. Кас’ян розташувався на фланзі атаки, Авелар на місці центрального хавбека, Озарків знову опинився на правому фланзі захисту. Ризиковане рішення, зважаючи на те, що опонентом Ігоря був Євген Коноплянка – лідер «Дніпра» і збірної України. За рахунок швидкості і техніки Коноплянка періодично проходив зону Озарківа, але бувало й навпаки. Не раз молодий карпатівець перехоплював м’яча після гострих прострілів 10-го номера «Дніпра».

Команди атакували по черзі – спершу «Дніпро», потім «Карпати». У господарів виходило краще, зважаючи на те, що вони діяли без зайвих думок. Найбільше моментів було в Коноплянки, який переважно бив здалеку. У «Карпат» вся надія трималася на парі форвардів Кас’ян – Гладкий. Обоє вигравали верхові дуелі, але без продовження. Гольових моментів у першому таймі в карпатівців практично не було. Зате Богатінов постійно перебував в тонусі. Найкращий момент для взяття воріт був в Олійника, і то аж на 45-ій хвилині. Після передачі він розстрілював ворота, але з кількох метрів у них не влучив…

У другому таймі на поле в «Карпат» вийшов Худоб’як, який освіжив гру. Гості трохи притисли суперника до власних воріт і створили момент – Даушвілі прекрасною передачею знайшов голову Гладкого, якого забули прикрити захисники. Ідеальна позиція все ж не допомогла – Сашко пробив вище воріт. Був і ще один момент в «Карпат», який не залишиться без уваги. Після подачі кутового карпатівці виграли повітря і Гладкий пробив головою з кількох метрів. Схоже, м’яч опинився у воротах, але дніпряни швидко винесли круглого – Швецов взяття воріт не зафіксував.

Але це було після того, як Стрініч забив перший гол. Коноплянка таки вичекав на свій шанс і елегантно перекинув захисників «Карпат». Стрініч вийшов на одного Богатінова і його переграв – 1:0.

За рахунку 1:0 Віктор Швецов вилучив двох гравців. Спершу Стрініч трохи перестарався і грубо зіграв проти Озарківа. А через кілька хвилин Балажіц пригальмував Зозулю. Обидва гравці побачили перед собою спершу жовту, а згодом і червону картку. Відповідно, Муртаз Даушвілі перейшов у центр оборони. За кілька хвилин до кінця Коноплянка скористався тим, що центр поля виявився осиротілим. Він побачив ривок Олійника і віддав йому зручну передачу. Той пробіг вперед і пробив повз Богатінова. 2:0 і всі дивилися на небезпечні нулі в Одесі. Проте вже за якусь мить диктор оголосив, що одесити забили і стадіон радісно закричав – ніхто не хотів, щоб «Карпати» залишили елітний дивізіон. Врешті-решт, усе закінчилося. «Оболонь» програла – це дозволить «Карпатам» ще не раз приїхати до гостинного Дніпропетровська.

Інформаційний центр ФК «Карпати», www.fckarpaty.lviv.ua

Гол: Мельник 56

9 травня 2012 р. 18:00. Львів. Стадіон «Україна»

Арбітр: Михайло Митровський (Ужгород)

ФК «Львів»: Піцан, Сухоцький, Карпенко, Гордійчук, Плієв, Басараб (Лешко, 82), Войтович (к) (Балух, 69), Куцяба (Гарас, 50), Мельник, Сідельник, Шептицький (Онисько, 71). НЗ: Шпук, Родін, Вольський

Головний тренер: Володимир Журавчак

«Кримтеплиця»: Базілевич, Луценко (Саранчуков, 46), Новотрясов, Візавер, Антонюк (к), Романенко, Микуляк (Абляметов, 55), Свінціцкий, Єсип, Бідловський (Мемешев, 77), Радченко (Палагнюк, 46). НЗ: Жук

Головний тренер: Микола Федорко

Попередження: Карпенко 71 – Мемешев 88

Матч з «Кримтеплицею» мав дати відповідь  на питання, бути чи не бути серед клубів першої ліги. Адже в разі невдачі, шанси на збереження прописки у другому за престижністю українському дивізіоні виглядали  примарними. Це добре розуміли та усвідомлювали тренери та гравці «Львова». Тому, налаштовувати своїх підопічних на гру з «Кримтеплицею» Володимиру Журавчаку було не складно. У першому таймі, яскравої гри  у виконанні синьо-золотих глядачі, що зібралися на стадіоні «Україна» не побачили. Відчувалося, що гравці «Львова» переживали за результат, тому атакували обережно, не забуваючи про захист власних воріт. До речі варто віддати належне нашим оборонцям,які не дозволили суперникам створити нічого серйозного біля воріт Івана Піцана. На вістрі атаки у складі городян діяв Шептицький,якому допомагали півзахисники Мельник,Сідельниу, Куцяба та Гордійчук, але вразити ворота «тепличників» підопічні Журавчака не змогли.

У другому таймі, львів’яни пішли рішуче шукати щастя біля воріт кримчан. Господарі підсилили атаку Олегом Гарасом, саме вихід досвідченого форварда став визначальним у матчі. Після зрячої передачі Олега на дальню стійку, Ігор Мельник красиво в один дотик переправляє круглого у ворота. У підсумку мінімальна і надважлива перемога «Львова», яка додає оптимізму та віру в команду.

Детально зупинятися на перебігу гри не будемо. Охочі можуть ознайомитися із текстовою трансляцією, що відбувалася у нас на сайті. Загалом, підсумковий рахунок справедливо відображає перебіг гри. «Енергія» володіла тотальною перевагою, замкнула суперника на його половині майданчика. Господарі лише зрідка проводили контратаки. Лише поодинокі моменти можна назвати по-справжньому небезпечними. В цих епізодах на висоті був наш страж воріт Володимир Кардаш.

Чотири голи львів’яни забили у першому таймі. Відкрив рахунок Максим Павленко, подвоїв перевагу Сергій Тригубець, згодом відзначився Олександр Вершинін, а за півтори хвилини до перерви забив Ільдар Макаєв. Наприкінці другого тайму Макаєв оформив дубль. Більше голів судді не фіксували, хоча суперечливих моментів, в яких арбітри відмовлялися визнавати взяття воріт, було аж три. Після удару Вершиніна м’яч поцілив у перекладину, а потім, склалося враження, приземлився за лінією воріт, а не перед нею. Після ударів Овсяннікова та Коваля м’яч влетів у ворота, на тверде переконання представників Феміди, з іншого боку, через дірку у сітці. Але не варто особливо акцентувати увагу на цих епізодах, вони ж суттєвого впливу на перебіг та підсумок гри не мали.

Отож, «Енергія» продовжує кубковий марафон. Жеребкування Фіналу чотирьох, нагадаємо, відбудеться 7 травня.

Кубок України. ¼ фіналу.

Друга гра м. Донецьк. 05.05.2012 «Ресурс» (Донецьк) – «Енергія» (Львів) – 0:5

«Енергія»: Кардаш – Лисенко (30) – Овсянніков, Струк, Коваль, Павленко – Вершинін, Бондар, Макаєв, Тригубець, Чепорнюк (25), Рогачов (25)

«Ресурс»: Кобець – В. Бондар, Кравченко, Ятло, Капелюшний, Ніколенко, Романенко, Вацуков, Мітяєв

Судді: Станіслав Кузьменко, Валерій Коробко

Голи: Павленко (3), Тригубець (5), Вершинін ( 14), Макаєв (18, 38)

Арбітр – Костянтин Труханов (Харків).

Асистенти арбітра: Олексій Андреєв (Донецьк), Леонід Ярмолинський (Київ).
Четвертий арбітр – Сергій Даньковський (Київ).

Інспектор ФФУ – Віктор Дердо (Іллічівськ, Одеська обл.).
Делегат ФФУ – Віктор Наскалов (Мукачево, Закарпатська обл.).

«КАРПАТИ»: Богатінов, Федецький, Балажіц, Мілошевіч, Озарків, Голодюк, Ткачук, Даушвілі, Кополовець (Зеньов, 89), Лукас (Ксьонз, 61), Гладкий (Кас’ян, 70).
Запасні: Тлумак, Ерік, Петрівський, Подоляк.
В.о. головного тренера – Юрій Дячук-Ставицький.

«КРИВБАС»: Бойко, Лобжанідзе, Лисицький, Петров, Матіч, Канкава, Єслінек, Самодін (Антонов, 62), Федорчук (Лисенко, 87), Валєєв (Льопа, 46), Сердюк.
Запасні: Штанько, Костишин, Васільєв, Іващенко.
Головний тренер – Юрій Максимов.

Голи: Кополовець, 57, Кас’ян, 83 (пен.).

Попередження: Балажіц, 38, Голодюк, 47, Ксьонз, 64, Кополовець, 75 – Валєєв, 6, Матіч, 49, Льопа, 50, Канкава, 72, Сердюк, 80.

Тільки перемога! Саме з таким гаслом «Карпати» виходили на сьогоднішню гру з «Кривбасом», в якій для нашої команди питання збереження прописки у Прем’єр-лізі стояло руба – бути чи не бути. Причому, «зелено-білим» бажано було не просто обіграти криворіжців, а зробити це з якомога більш переконливим рахунком. Адже за рівної кількості очок, а така ситуація виглядала навіть дуже ймовірною, невдах сезону визначатимуть за різницею забитих та пропущених м’ячів. Та першочерговим завданням було все ж здобути три очки.

На перший погляд, завдання вдома виграти у невмотивованого «Кривбаса» не виглядало надто складним. Хоча в нинішньому сезоні для «Карпат» будь-який суперник є серйозною перешкодою. В цьому ми мали, на жаль, не одну нагоду переконатися як восени, так і навесні. А перед нинішнім поєдинком у тренерського штабу «Карпат» ще й виникли серйозні кадрові проблеми і перш за все вони торкнулися обох позицій крайніх захисників. Вже давно не виходять на поле Ощипко та Болохан, а сьогодні через дискваліфікацію не могли допомогти команді й Авелар з Гірським. Окрім того, отримав ушкодження креативний хавбек Худоб’як. В підсумку Юрій Дячук-Ставицький зі своїми помічниками зупинили вибір на такому складі. У воротах – Богатінов, в центрі захисту – Мілошевіч і Балажіц, а на флангах – Федецький та Озарків, зліва і справа відповідно. У середині поля діяли Даушвілі, Ткачук та Голодюк. На флангах нападу діяли Кополовець і Лукас, а Гладкий вийшов на позиції центрфорварда.

Свої кадрові проблеми були і в керманича «Кривбаса» Юрія Максимова. Через дискваліфікацію на гру до Львова не прилетів дует балканців у складі чорногорського оборонця Саші Баліча та лівого півзахисника з Хорватії Младена Бартуловіча. Втім, для криворіжців це не виглядало серйозною проблемою. По-перше, їх було ким замінити, а по-друге, команда гостей виходила на поле, не хвилюючись за свою подальшу долю – «червоно-білим» вже нічого не загрожувало внизу турнірної таблиці, а до верхніх місць вони не могли дотягнутися за будь-якого підсумку гри.

Всі вихідні у Львові стояла сравжня літня спека, але за годину до матчу над «Україною» пішов… ні не дощ – справжня злива, але зі стартовим свистком арбітра вже знову світило сонечко. Погодні катаклізми на умови проведення гри вплинули позитивно – злива освіжила повітря, що дозволило гравцям обох команд діяти у доволі хорошому темпі упродовж всього матчу. Що ж до тих тонн води, що небесна канцелярія вилила на газон, то завдяки відмінному дренажу поле було у відмінному стані.

«Карпати» з перших хвилин взяли м’яча під контроль і почали розхитувати редути «Кривбаса». Однак, гості були готові до подібних дій зі сторони господарів і доволі впевнено гасили їхні атаки. Тож територіальна перевага карпатівців так і не переросла в ігрову. За весь перший тайм «зелено-білі» за великим рахунком лише одного разу суттєво понервували оборону «червоно- білих», коли на 39-ій хвилині Кополовець увірвався в карний майданчик, але Бойко прочитав задум карпатівця, вчасно вискочив назустріч форварду і не дав себе переграти в ближньому бою. Окрім того, можна ще відзначити непоганий удар Федецького з позиції лівого інсайда. Круглий добре ліг на ногу AF-44, який пробив в дотик і м’яч стовідсотково летів у рамку, але на його шляху опинилася нога когось із гравців «Кривбаса» і в підсумку все закінчилося лише черговим корнером. А загалом у першому таймі, «Карпати» по-більшості атакували через фланги, однак до по-справжньому небезпечних моментів вони не призводили. Що ж до атакувальних дій «Кривбаса», то до свистка на перерву гості практично не турбували нашу оборону. Достатньо сказати, що вони нанесли лише один удар та й то для Богатінова не склало жодних проблем впіймати м’яч.

Напевне, саме через відсутність активних дій в передній лінії Юрій Максимов в переві замість Валєєва випустив Льопу, який вміє не лише віддати гостру передачу партнеру, а й сам може класно пробити по воротах з будь-якої відстані. Що ж до «Карпат», то тренери в перерві жодних ротацій складу не провели.

Друга половина почалася дуже нервово і за якихось п’ять хвилин після поновлення гри, арбітр зустрічі аж тричі діставав «гірчичник» – два попередження отримали гості і одне господарі. Та й в подальшому боротьби з порушенням правил було більш, ніж достатньо. Що ж власне до гри, то в дебюті другого тайму обидві команди ніяк не могли увійти в карний майданчик суперника. Головною причиною відсутності гостроти був невисокий темп. Що значить швидкість у сучасному футболі, першими продемонстрували «Карпати». Вже перший спалах господарів призвів до взяття воріт гостей. Лукас на лівому фланзі атаки класно вивів Кополовця у прорив і той, перебуваючи сам на сам з Бойком, з гострого кута пробив під дальню стійку. 1:0 – надважливий м’яч для нашої команди.

За кілька хвилин «Карпати» мали забивати вдруге, але Гладкий, опинившись на забійній позиції, влучив у Бойка. Тим не менше рахунок таки став 2:0. Щоправда, трохи раніше супершанс відновити рівновагу втратили кривбасівці, коли Канкава після подачі кутового головою з кількох метрів розстрілював Богатінова – македонець вкотре в останніх іграх проявив чудеса реакції. А потім і стався той епізод, який остаточно підсумував результат гри. Ксьонз зліва увірвався в карний майданчик, але не встиг виконати передачу. Втім, ніхто з карпатівців з цього приводу особливо не засмутився, адже арбітр зафіксував порушення правил зі сторони гравців «Кривбаса» і вказав на точку. Кас’ян, виконуючи вирок, не залишив Бойкові жодних шансів – 2:0.

Останні хвилини гри команди здебільшого догравали, а вболівальників вже цікавили не стільки події на «Україні», скільки новини в інших іграх за участю конкурентів «Карпат» в боротьбі за виживання. Вони виявилися не такими вже й поганими – «Олександрія» програла вдома, а «Оболонь» на своєму полі не зуміла обіграти «Іллічівець». Однак, боротьба за життя для нас ще триває. Попереду остання гра з «Дніпром» на його полі. Дніпряни своє завдання – потрапити в Лігу Європи – вже виконали. Однак, для нас це немає жодного значення. 10-го травня на нас чекає останній матч сезону, в якому остаточно і визначиться наша подальша доля.

Інформаційний центр ФК «Карпати», www.fckarpaty.lviv.ua